Skip to content

Відшкодування витрат – чи слід визнати дохід?

by admin on March 4th, 2019

В ПРАКТИЦІ МСФЗ № 2/2019 надруковано статтю “Транзитна компенсація комунальних витрат: чи слід визнавати дохід?“:

“Орендодавці дуже часто укладають з орендарями такі угоди, які передбачають з боку останніх окрему компенсацію комунальних витрат, пов’язаних з орендованим майном.<...>
Ключове питання: чи необхідно орендодавцю відображати відповідні платежі як доходи та витрати? Воно не має однозначної відповіді і потребує судження”.

<...>

“У параграфі Б37 стандартизатори навели кілька ознак, які можуть свідчити про те, що підприємство виконує роль принципала:

(а) суб’єкт господарювання несе першочергову відповідальність за виконання обіцянки надати зазначений товар або послугу;
(б) суб’єкт господарювання несе ризик щодо запасів до того, як зазначені товари або послуги були передані клієнту, або після передання контролю клієнту;
(в) суб’єкт господарювання може на власний розсуд встановлювати ціни на зазначені товари або послуги.

Далеко не завжди компенсація вартості спожитих орендарем комунальних послуг відповідатиме наведеним вище параметрам. Отже, в орендодавця може виникнути обґрунтований сумнів у тому, що він відіграє роль принципала. Якщо після аналізу угоди керівництво орендодавця зробить висновок про те, що фактично в операції компенсації комунальних послуг орендодавець діє як агент комунальників (на продаж комунальних послуг) або агент орендаря (на купівлю комунальних послуг), то в суму його доходу може включатися лише його комісійна винагорода (параграф Б36 МСФЗ 15). Коли ж орендодавець не отримує такої винагороди за постачання, операція буде проведена без відображення на рахунках доходів та витрат. У такому разі всі отримані від постачальників рахунки орендодавець автоматично перевиставлятиме орендарю і фіксуватиме операцію транзитом на рахунках обліку дебіторської та кредиторської заборгованості”.

Чи можливий інший підхід? Альтернатива також має своїх прихильників:

“Під час аналізу положень орендного контракту керівникам орендодавця може бути корисно ознайомитися з думкою американських експертів. З 2019 року в США запроваджено нову модель обліку оренди, яка в цілому аналогічна моделі МСФЗ 16. Відповідні положення затверджені стандартом ASU No. 2016-02, включеним до розділу 842 «Оренда» Кодифікації US-GAAP. Влітку 2018 року було випущено проект доповнень до розділу 842, мета яких полягала у спрощенні обліку орендодавця. Зокрема, проект пропонував внести зміни до параграфа 842-10-15-40 Кодифікації, який регламентує облік неорендних компонентів орендного договору. Фахівці PwC так прокоментували запропоновані зміни:

«Витрати, які не входять до складу платежу і які сплачуються лізингодавцем на користь третьої сторони та відшкодовуються лізингоодержувачем, вважаються витратами лізингодавця і будуть обліковуватися лізингодавцем як змінні виплати. Орендар таким чином звітуватиме про валові суми у звіті про прибутки».

Такий підхід може сподобатися тим орендодавцям, які прагнуть гармонізувати облік податковий та облік бухгалтерський”….

From → Дайджест

No comments yet

Leave a Reply

Note: XHTML is allowed. Your email address will never be published.

Subscribe to this comment feed via RSS