Skip to content

Львівське ноу-хау: примус до сумнівів

by admin on November 6th, 2019

Справа Львівська ДФС (відповідач) проти ТОВ “Урус” (позивач):
“всупереч вимогам наведених норм ТОВ «Урус» не створило резерву сумнівних боргів по дебіторській заборгованості ТОВ «Вентуре» в сумі 607802,04 грн, що є обов`язковим, оскільки позивач був невпевнений, що вказаний контрагент поверне заборгованість у визначений договором строк”.

Апеляційний суд – постанова від 12 червня 2019 року № 857/3035/19:
“Щодо тверджень відповідача про те, що позивач був невпевнений, що ТОВ «Вентуре» поверне заборгованість у визначений договором строк, колегія суддів зазначає таке.

Впевненість чи невпевненість суб`єкта господарювання в тому, що його контрагент поверне заборгованість у відповідний строк, є суб`єктивним критерієм, який, в свою чергу, залежить від певний об`єктивних обставин, на підставі яких такий суб`єкт формує своє передбачення щодо повернення заборгованості контрагентом”.

Чудовий коментар від Л.Антощук та К.Карпушина (КПМГ) – Бюлетень практики вирішення судових спорів №3:

“Оцінюючі наведені правовідносини Восьмий апеляційний адміністративний суд у Постанові від 12.06.2019 р. у справі № 1340/4976/18 визнав протиправною перекваліфікацію податковим органом довгострокової дебіторської заборгованості у поточну та визнання погашення останньої як «сумнівне», аргументуючи це наступним:

1)П(С)БО 10 передбачає обов’язок формування РСБ. При цьому, формування РСБ здійснюється лише щодо поточної заборгованості. Водночас, сумнівний борг є складовою поточної дебіторської заборгованості.

2)Оцінюючи, до якого виду дебіторської заборгованості слід віднести суму коштів, колегія суддів враховує, що платник податків надав контрагенту розстрочку у погашенні заборгованості, тобто строк погашення становить більше 12 місяців, тому дана заборгованість є довгостроковою.

3)Відповідно, така дебіторська заборгованість не є сумнівним боргом, як складова поточної дебіторської заборгованості в розумінні П(С)БО 10, а тому в платника податку не було обов`язку формувати РСБ на вказану суму та збільшувати фінансовий результат до оподаткування ПнП на суму витрат формування такого резерву.

4)Щодо тверджень податкового органу про те, що платник податків був невпевнений, що контрагент поверне заборгованість у визначений договором строк, колегія суддів зазначає таке: впевненість чи невпевненість суб`єкта господарювання в тому, що його контрагент поверне заборгованість у відповідний строк, є суб`єктивним критерієм, який, в свою чергу, залежить від певних об`єктивних обставин, на підставі яких такий суб`єкт формує своє передбачення щодо повернення заборгованості контрагентом.

5)Суд врахував те, що податковий орган не надав суду (і) обґрунтованих доводів того, на підставі яких об`єктивних факторів у платника податків могла б виникнути невпевненість щодо погашення дебіторської заборгованості у вказаний договором строк (не виконав обов’язку щодо доказування), а також (іі) доказів недійсності чи фіктивності договору про розстрочку погашення заборгованості.

6)Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції є протиправним та підлягає скасуванню”.

Наші вітання переможцям та подяка КПМГ за компетентний коментар.
Маємо відзначити високий фаховий рівень стратегії захисту підприємства, зокрема надзвичайно ефективне використання суто бухгалтерських аргументів.

No comments yet

Leave a Reply

Note: XHTML is allowed. Your email address will never be published.

Subscribe to this comment feed via RSS